Лінц

Місто розташоване на обох берегах Дунаю, на захід від столиці країни – Відня на висоті 266 метрів над рівнем моря.

Через місто проходять залізнична та автомагістраль Відень – Зальцбург. Крім того, дороги ведуть на південь країни і на північ у бік кордону з Чехією. Час до Відня поїздом — 2 години. Аеропорт Лінця «Блакитний Дунай» знаходиться за 10 кілометрів на південний захід від міста. З аеропорту виконуються прямі регулярні рейси до Відня, Франкфурта, Лондона та Цюріха; а також сезонні до інших міст Європи. У межах міста розташований пасажирський річковий порт, рейси Дунаєм у Маутхаузен, Відень і Пассау. Міський транспорт представлений автобусами, тролейбусами та трамваями. Особливо примітною є відкрита в 1898 році трамвайна лінія Pöstlingbergbahn (Пестлінгербан), що веде на гору Пестлінгберг.

Клімат помірно-континентальний, перехідний до континентального. Зима: м’яка із частими снігопадами, найхолодніший зимовий місяць — січень, температура знижується до –14 °C.

Літо: тепле та сонячне, найспекотніші місяці — липень та серпень, температура близько +20 °C.

Опади: від 600 мм до 2000 мм на рік.

Місто було засноване римлянами на місці давнього кельтського поселення Лентос як оборонний пункт на північному кордоні Імперії в 15 р. до н. е.. Переінакшене римлянами назва фортеці звучала як Ленція. Під ім’ям Лінц місто вперше згадано у 799 р. у зв’язку з будівництвом церкви Святого Мартіна — найстарішої з церков Австрії, що збереглися.

У середні віки входив до складу Священної Римської імперії. Місто мало найважливіше торгове значення на перехресті водного шляху Дунаєм і сухопутних торговельних шляхів, що з’єднували Польщу та Чехію з Південною Європою.

У XV столітті місто переживало бурхливий розвиток. Імператор Фрідріх III, після невдалих війн з королем Угорщини Матьяшем Корвіним, переніс свою резиденцію до Лінца в 1485 р., а в 1490 р. навіть проголосив місто столицею імперії, щоправда столичний статус Лінц втратив вже через три роки, відразу після смерті імператора.

У 1497 р. у місті було збудовано міст через Дунай. У XVI—XVII століттях розвиток міста загальмувався у зв’язку з епідеміями чуми та війнами. З 1785 Лінц став центром єпископства.

У Лінці у різні епохи жило багато знаменитих людей. У 1612-1626 pp. тут жив і працював великий математик та астроном Йоганн Кеплер, у 1855—1868 pp. у Лінці жив знаменитий композитор Антон Брукнер. Останні 20 років життя провів у місті письменник та художник Адальберт Штіфтер.

Наприкінці XIX — на початку XX століття місто перетворилося на великий промисловий центр, особливо розвинене було виробництво сталі та хімічна промисловість.

Адольф Гітлер, який народився в місті Браунау-на-Інні, провів у Лінці дитинство і юність і вважав Лінц рідним містом. Диктатор мріяв перебудувати Лінц, перетворивши його на зразкове місто Третього рейху.

У роки Другої світової війни за 25 кілометрів від Лінца нацистами було організовано концентраційний табір Маутхаузен. Лінц був звільнений у 1945 р. військами СРСР та США. У післявоєнний час місто було поділено Дунаєм на радянський та американський окупаційний сектор.

Лінц – великий промисловий центр. Найбільше індустріальне підприємство – сталевий концерн VoestAlpine. Найбільший хімічний концерн міста ХеміЛінц в даний час поділений на кілька незалежних компаній. Лінц також досі не втратив свого набутого ще в середньовіччі значення як торгово-транспортного вузла.

• Університет Йоганна Кеплера – великий університет, де навчаються близько 11 000 студентів. Основні факультети – права, бізнесу, суспільних наук, інженерний та політехнічний
• Університет мистецтв та промислового дизайну
• Музичний Університет імені О. Брукнера
• Католицький теологічний університет